Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці

Розвинутий інтелект дорослої людини є передумовою її особистої волі та самодостатності, не допускає маніпулю­вання собою. Людина з розвинутим інтелектом швидко приймає рішення, чітко висловлює свої думки, легко пристосовується до нової ситуації, глибоко засвоює домі­нуючу систему цінностей.

Дослідження інтелекту дорослої людини передбачає з'ясування особливостей його структури та функціонуван­ня в умовах професійної діяльності (феномен «компетент­ності»), за неординарних інтелектуальних досягнень (фе­номен «таланту»), у літніх людей (феномен «мудрості»). Воно не зводиться до з'ясування особливостей пізнаваль­ного процесу дорослої людини, а полягає у вивченні її мен­тального (розумового) досвіду.

Ментальний досвід — система психічних утворень і породжених ними психічних Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці та інтелектуальних станів, що забезпечують пізнан­ня дорослою людиною світу і зумовлюють конкретні властивості її інтелектуальної діяльності.

Ця система (ментальний досвід) охоплює ментальні структури інтелекту, ментальний простір і ментальні репре­зентації.

Ментальні структури.Ментальними структурами інте­лекту є інтелектуальні здібності, що забезпечують збере­ження, впорядкування, перетворення і відтворення люди­ною сприйнятої інформації, регулювання інтелектуальної діяльності.

Особливості структури індивідуального ментального досвіду впливають на характер відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини, на своєрідність її інтелекту­альної поведінки.

За низького рівня сформованості чи деструкції (руйну­вання) ментальних структур будь-який інформаційний вплив ззовні не буде належно сприйнятий інтелектом лю­дини. Таку здатність Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці забезпечує високий рівень їх сформованості, суттєво розширюючи можливості людини щодо комбінування, трансформації і формулювання ідей.

Ментальні структури інтелекту мають когнітивний, метакогнітивний та інтенційний рівні досвіду.

Когнітивний досвід.На цьому рівні ментального досві­ду відбувається забезпечення процесу збереження, впоряд­кування, перетворення і відтворення в психіці людини сприйнятої інформації, стійких закономірностей навко­лишнього світу. До когнітивного досвіду належать архети-пічні структури, способи кодування інформації, когнітивні схеми, індивідуальні семантичні та понятійні структури.

Архетипічні структури є універсальними способами оброблення інформації, які пе­редаються людині шляхом генетичної та соціальної спад­ковості і тісно пов'язані зі способом її життя. Так, біль­шість дітей Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці при лічбі використовують пальці рук, сприй­мають коло як символ добра і спокою тощо.

Способи кодування інформації забезпечують відобра­ження у досвіді особистості навколишнього світу, органі­зацію та реалізацію цього досвіду у поведінці. У дорослому віці кодування інформації відбувається словесним (знак), візуальним (образ), сенсорним (чуттєве враження, доміну­вання тактильних відчуттів) способами. У більшості до­рослих людей кодування інформації відбувається за пере­важання одного з них.

Когнітивні схеми є узагальненою і стереотипізованою формою збереження минулого досвіду стосовно об'єкта, ситуації, послідовності подій, яка забезпечує сприймання і перетворення інформації. Ці процеси відбуваються за до­помогою:



а) прототипу — узагальненого уявлення, в якому відтво Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці­рено загальні і конкретні ознаки типового об'єкта певної ка­тегорії і яке є основою для ідентифікації будь-якого поняття цієї категорії. Так, найбільш типовим прикладом для кате­горії «меблі» є стілець, а найменш типовим — телефон, для категорії «транспорт» — автомобіль і, відповідно, ліфт;

б) ієрархічних перцептивних схем — багаторівневих когнітивних структур, до яких належать просторові обра­зи об'єктів, зокрема їх глобальні (симетрія, закритість, компактність тощо) і детальні (червоний, два кути тощо) властивості;

в) комплексу схем — поєднання когнітивних схем, яке характеризує доступний для особистості рівень розумових можливостей. Ідеться про фігуративні (упізнавання відо­мих перцептивних конфігурацій), оперативні (правила трансформування інформації Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці) і контролюючі (сукупність процедур планування) схеми;

г) фрейму — ідеального образу реального предмета, явища, ситуації; форми збереження стереотипних знань про певний клас ситуацій. Його можна уявити як сітку, що складається з вузлів і зв'язків між ними. У конкретній со­ціально-психологічній ситуації в ролі вузлів можуть висту­пати окремі люди чи їхні групи, а в ролі зв'язків — відно­шення між ними, впливи;

ґ) сценаріїв — когнітивних структур, що сприяють уявному відтворенню послідовності очікуваних особистіс­тю подій.

Отже, когнітивні схеми дорослої людини забезпечують сприймання, оброблення і збереження інформації.

Індивідуальні семантичні та понятійні структури — це базові мовні структури, що зумовлюють особливості ро­зуміння і Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці використання мовних знаків у мовленнєвій ді­яльності.

Семантична (значеннєва) структура представлена інди­відуальною системою значень — особливим механізмом від­ображення дійсності, який формується в людини у процесі взаємодії з оточенням і характеризує зміст індивідуально­го інтелекту. Предмети, явища, події, ситуації, з якими людина безпосередньо стикалася, про які їй розповідали і про які вона розмірковувала, починають для неї щось оз­начати: вона знає значення слів, символів, речей, жестів, подій тощо. Це знання може бути хибним, недостатньо ви­черпним або цілком відповідати суті того, що відбуваєть­ся. Воно може бути експліцитним (явним, усвідомленим) чи імпліцитним (прихованим, неусвідомленим).

Виявляється семантична структура когнітивного дос Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці­віду у предметних (вказують на безпосередню чи опосеред­ковану співвіднесеність слова з певними предметами і яви­щами дійсності) й оцінно-афективних (ставленні людини, яке виражає емоції і чуттєві враження щодо втіленого в слові змісту) значеннях.

Індивідуальна система значень притаманна як для вер­бального, так і для невербального семантичних рівнів. Зав­дяки їй специфічно організовані і зосереджені в менталь­ному досвіді конкретної людини знання впливають на її ін­телектуальну поведінку.

Найважливішими структурними характеристиками індивідуальної понятійної системи є конкретність і абстрактність, що мають у своїй основі психічні процеси ди­ференціації та інтеграції. Конкретній понятійній системі людини властиві незначна диференціація Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці та недостатня ін­теграція понять. Тому індивідам, у яких переважає кон­кретність понятійної системи, властиві схильність до чор­но-білого мислення, залежність від статусу й авторитету особистості, нетерпимість до невизначеності ситуації, сте­реотипність розв'язань проблем, залежність від зовнішніх впливів тощо.

Абстрактна понятійна система передбачає високі дифе­ренціацію та інтеграцію понять. Індивіди, яким вона влас­тива, виявляють особистісну незалежність від особливостей ситуації, орієнтуються на внутрішній досвід у пізнанні фі­зичного, психічного, соціального і духовного світу, схильні до ризику, гнучкі, креативні (здатні породжувати незвичні ідеї) тощо. Чим вищий рівень абстрактності, тим вираженіша здатність особистості маневрувати в межах віддалених часових Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці, просторових, семантичних відстаней, долати їх.

Рівень диференціації та інтеграції індивідуальної поня­тійної системи зумовлює її структурні властивості: зрозумі­лість — незрозумілість (чіткість усвідомлення різниці між окремими поняттями); узгодженість — неузгодженість (ступінь співвіднесеності понять); центральність — периферійність (ступінь значущості певного поняття щодо ін­ших понять); закритість — відкритість (сприйнятливість понятійної системи до зовнішніх подій і готовність людини змінювати форми інтерпретації ситуації).

Сформованість понятійних структур залежить від сту­пеня представленості в їх складі чуттєвого досвіду. Ефек­тивна понятійна структура характеризується достатньою включеністю в неї чуттєвого компонента (позначуваний поняттям об'єкт викликає диференційовані за інтенсив­ністю чуттєві враження). Недостатнє включення чуттєвого компонента знижує можливості понятійної структури від­ображати стан Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці речей. Однак його надмірна вираженість також негативно позначається на продуктивності понятійної структури. Чуттєві враження актуалізуються у понятті-думці, інтегрують руховий, сенсорний і емоційний досвід суб'єкта на понятійному рівні. Отже, у сформованому інте­лекті понятійна структура не функціонує як суто раціо­нальне утворення.

Метакогнітивний досвід.На цьому рівні ментального досвіду відбувається мимовільне і довільне регулювання (контролювання стану інтелектуальних ресурсів, процесу оброблення інформації) інтелектуальної діяльності.

Для оцінювання індивідуальних інтелектуальних мож­ливостей дорослої людини важливі не так характеристики аналітичних (когнітивних) процесів, як особливості інтег­ральних психічних процесів (планування, прогнозування, прийняття рішень тощо). Надзвичайно важливими є синтез і координація аналітичних Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці й інтегральних процесів, які за­безпечують спрямованість, організовування й регулювання інтелектуальної діяльності. А це у свою чергу актуалізує значущість інтелектуальної рефлексії — здатності особис­тості думати про засадничі основи власного мислення.

До метакогнітивного досвіду належать такі ментальні структури, які регулюють інтелектуальну активність осо­бистості. Йдеться про мимовільний інтелектуальний кон­троль, довільний інтелектуальний контроль, метакогнітивну освіченість, пізнавальну позицію.

1. Мимовільний інтелектуальний контроль передбачає:

а) обсяг та особливості сканування (відтворення) види­мого оточення (когнітивний стиль «вузькість — широта сканування»). Одні люди здатні уявно охоплювати багато аспектів ситуації, мимовільно зосереджувати увагу на релевантних (стійких) її елементах та ігнорувати при цьому нерелевантні. Інші можуть усвідомлювати Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці лише незначну кількість аспектів ситуації, схильні фіксувати її безпосе­редні, очевидні або суб'єктивно значущі елементи.

За недостатньої розвиненості цієї форми мимовільного інтелектуального контролю простежуються ефекти центрації — надмірної фіксації уваги лише на одному елемен­ті видимого поля, що породжує деформацію (розширення або стискання) суб'єктивного перцептивного простору, спотворення пізнавального образу (наприклад, об'єкт, що перебуває в центрі уваги, сприймається значно більшим);

б) особливості структурування видимого поля (когні­тивний стиль «полізалежність — полінезалежність»). Полінезалежність полягає в здатності легко диференціювати просторове поле, швидко і точно виокремлювати його еле­менти, що є ознакою сформованості індивідуальних кон­тролюючих стратегій. Особи з полізалежним стилем підда­ються впливу поля Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці, нездатні контролювати його вплив;

в) контролювання та стримування проявів імпульсив­ності в ситуації прийняття рішень (когнітивний стиль «ім­пульсивність — рефлексивність»). Імпульсивний стиль ви­являється у миттєвій реакції на зовнішні сигнали, рефлек­сивний — у повільній відповіді на них. Рефлексивність свідчить не стільки про повільне опрацьовування люди­ною інформації, скільки про витрачання більшої кількості часу на побудову ментальної репрезентації ситуації. Вияв­ляється вона не тільки в уповільненні першої відповіді, а й у вищій старанності й точності при акумуляції інформації для прийняття рішення;

г) категоріальний контроль оцінок і суджень (когнітивні стилі «широкий — вузький діапазон еквівалентності», «широта категорії», «конкретна — абстрактна Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці концептуалізація»). Одні люди будують свої судження про події на основі використання широких, узагальнених категорій, орієнтуючись на подібність чи відмінність об'єктів і явищ, осмислюють ситуацію із залученням багатьох понять і пра­вил їх порівняння та комбінування, інші використовують вузькі, конкретні категорії, звертаючи увагу на відмінні ознаки об'єктів і явищ. Вони інтерпретують події, спираю­чись передусім на власний понятійний досвід. Тенденція сортувати об'єкти на основі ситуативно-функціональних (тематичних), випадкових ознак і зв'язків є свідченням недостатньої зрілості категоріального контролю. Викорис­тання широких категорій і абстрактної концептуалізації (системного бачення) предметної сфери властиві творчій інтелектуальній діяльності;

ґ) особливості орієнтування в плині суб'єктивного Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці часу (ефекти швидкого, повільного чи хаотичного орієнтування в часі).

Отже, мимовільний інтелектуальний контроль є одним з компонентів метакогнітивного досвіду дорослої людини, який забезпечує оперативне регулювання процесу оброб­лення інформації на індивідуальному пізнавальному рівні.

2. Довільний інтелектуальний контроль передбачає:

а) уміння планувати — формулювати мету (цілі) влас­ної інтелектуальної діяльності, продумувати засоби її реа­лізації, вибудовувати послідовність дій тощо. Головну роль у розвитку цього аспекту метакогнітивного досвіду відіграють процеси цілетворення;

б) здатність передбачати — прогнозувати можливі на­слідки прийнятих рішень, зміни проблемної ситуації. Про цю інтелектуальну якість говорив китайський філософ Шан Ян (390—338 до н. є.): «Нерозумний не розуміє суті справи навіть тоді, коли Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці вона вже виконана. Розумний же осягає суть справи ще до того, як з'являться перші її ознаки»;

в) уміння оцінювати — суб'єктивно визначати якість ок­ремих «кроків» своєї інтелектуальної діяльності («Напевно, тут я помилився...»), її результат («Блискуче! Навіть не очі­кував, що зумію знайти таке вдале рішення»), а також рі­вень та якість власних знань у певній предметній сфері;

г) здатність припиняти інтелектуальну діяльність на будь-якому етапі її виконання;

ґ) уміння обирати стратегію власного навчання та мо­дифікувати її під впливом нових вимог і з урахуванням своїх інтелектуальних можливостей.

Отже, довільний інтелектуальний контроль забезпечує стратегічне усвідомлене керування інтелектуальною діяль­ністю Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці.

3. Метакогнітивна освіченість як особлива форма мен­тального досвіду, що характеризує рівень і тип інтроспек­тивних (пов'язаних із суб'єктивним спостереженням за функціонуванням власної психіки) уявлень людини про свої індивідуальні інтелектуальні ресурси, охоплює:

а) знання своїх індивідуальних інтелектуальних якос­тей (особливостей пам'яті, мислення, способів формулю­вання і вирішення проблем тощо), а також володіння осно­вами інтелектуальної діяльності (ознайомленість із зако­номірностями запам'ятовування, правилами ефективного мислення, відмінностями між логічно необхідними й емпі­рично правильними судженнями тощо);

б) уміння оцінювати власний розум як на рівні «недос­татній — достатній», так і на рівні самоприйняття, відчут­тя інтелектуальної Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці спроможності (інтелектуальної неспро­можності), що характеризує інтелектуальний розвиток особистості;

в) готовність використовувати прийоми стимулювання та налагодження роботи власного інтелекту. Тому одним із критеріїв інтелектуальної зрілості є здатність оперативно й ефективно мобілізувати свої інтелектуальні сили для вирі­шення актуальної проблеми. Прийоми інтелектуального самоналаштовування в кожної людини індивідуальні. Одному для самоналаштування на ефективну інтелектуальну діяль­ність необхідно прийняти холодний душ, іншому — вступи­ти у жваву дискусію, ще іншому — прогулятись вулицями.

Метакогнітивна освіченість передбачає наявність знань про особливості інтелектуальної діяльності, сформованість уміння налагоджувати функціонування власного інтелекту.

4. Пізнавальна позиція (пізнавальне ставлення до сві­ту). Вона може бути відкритою і закритою. Відкрита пізна­вальна позиція свідчить про Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці варіативність індивідуального ментального досвіду, різноманіття суб'єктивних способів осмислення подій, адекватне сприйняття незвичайних, у тому числі потенційно психотравмуючих, їх аспектів. їй притаманні:

а) усвідомлення можливості існування різноманітних уявлень про конкретне явище;

б) готовність використовувати різні способи опису та аналізу явища, здатність довільно переходити від одного способу до іншого (від логіко-аналітичного до образного, від інтуїтивно-асоціативного до алгоритмічного, від дієво-практичного до ігрового);

в) врахування точок зору інших людей, здатність синте­зувати різні пізнавальні позиції в діалозі з іншими людьми;

г) особливе ставлення до парадоксів і суперечностей, сприймання незвичних фактів без суб'єктивних захистів і спотворень Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці;

ґ) відносність індивідуальних суджень, яка виявляєть­ся у здатності погоджуватися зі змістом джерел інформації або диференціювати їх, сумніваючись в їх очевидності і безперечності;

д) сприйняття того, що відбувається, за принципом «можливо все, навіть те, що неможливо». Чим людина розумніша, тим складніше її чимось здивувати, оскільки на* віть найнеймовірніші події є для неї суб'єктивно очікував ними.

Закритій пізнавальній позиції особистості властиві стереотипність осмислення проблеми, неадекватне сприй­няття незвичних і потенційно психотравмуючих аспектів ситуації. Людина з такою позицією не може одночасно ма­ти багато поглядів на явище, їй важко враховувати погля­ди інших людей, вона нездатна сприймати суперечності й парадокси, критично ставитися до джерел Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці інформації, важко уявляє неймовірні події та факти.

Отже, ментальні структури метакогнітивного досвіду дорослої людини є психологічною основою здатності до інтелектуального саморегулювання, умовою продуктивного функціонування інтелекту. Міра сформованості метакогнітивного досвіду особистості свідчить про рівень її інтелек­туального розвитку.

Інтенційний досвід.Основою цих ментальних струк­тур є індивідуальні інтелектуальні здібності, які форму­ють суб'єктивні критерії вибору предметної сфери, напря­му пошуку розв'язання проблеми, джерел інформації, способів її оброблення тощо. Інтелектуальними здібностя­ми є індивідуально-своєрідні властивості особистості, які обумовлюють успішність розв'язання конкретного зав­дання (проблеми): здатність розуміти значення слів, вибу­довувати просторову фігуру із запропонованих Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці елементів, виявляти закономірність у ряді чисел і геометричних зображень, пропонувати різні варіанти використання певно­го об'єкта, виявляти суперечності в проблемній ситуації, знаходити новий спосіб вивчення певної предметної сфери тощо.

У структурі інтелектуальних здібностей дорослої лю­дини виокремлюють конвергентні здібності, дивергентні здібності (креативність) і пізнавальні стилі.

Конвергентні здібності. Полягають вони у здатності особистості з допомогою логічного мислення розв'язувати нормативні завдання у регламентованих ситуаціях. Вияв­ляються конвергентні здібності в рівнях ефективності про­цесу оброблення інформації, правильності та швидкості знаходження єдино можливої (нормативної) відповіді що­до вимог наявної ситуації і характеризують адаптивні можливості успішності індивідуальної інтелектуальної по­ведінки в регламентованих умовах діяльності. Репрезенту Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці­ють їх такі властивості інтелекту:

· рівневі властивості інтелекту. Характеризують до­сягнутий рівень розвитку вербальних і невербальних піз­навальних функцій, є основою процесів пізнавального ві­дображення (сенсорної диференції, швидкості сприймання й оперування просторовими уявленнями, обсягу оператив­ної і довготривалої пам'яті, концентрації й розподілу ува­ги, поінформованості у певній предметній сфері, словнико­вого запасу тощо);

· комбінаторні властивості інтелекту. Стосуються здатності виявляти зв'язки, відношення і закономірності, комбінувати елементи проблемної ситуації і власних знань;

· процесуальні властивості інтелекту. Характеризу­ють елементарні процеси оброблення інформації, а також операції, прийоми і стратегії інтелектуальної діяльності. Інтелект дорослої людини є динамічною системою оброб Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці­лення інформації.

Конвергентні здібності забезпечують успішне розв'я­зання нормативних завдань у регламентованих ситуаціях за допомогою певних комбінаторних і процесуальних влас­тивостей інтелекту.

Дивергентні здібності (креативність). Виявляються вони у здатності породжувати різноманітні оригінальні ідеї у нерегламентованих умовах діяльності на основі різноспрямованого, незалежного від законів формальної логіки мислення. Креативність є дивергентним мисленням, яке полягає у готовності висувати багато правильних ідей щодо об'єкта. Вона виявляється і в творчих інтелектуальних здібностях, зокрема в здатностях привносити нове в досвід, породжувати оригінальні ідеї, відмовлятися від стереотип­них способів мислення. Критеріями креативності є:

— швидкість (кількість ідей, що виникають за одини­цю часу);

— оригінальність (здатність Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці породжувати нові ідеї);

— сприйнятливість (чутливість до незвичайних дета­лей, суперечностей і невизначеності, готовність гнучко і швидко переключатися з однієї ідеї на іншу);

— метафоричність (схильність використовувати симво­лічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок, уміння в простому бачити складне, у складному — просте).

Дивергентні здібності полягають в успішному розв'я­занні творчих, нестандартних завдань на основі оригіналь­них ідей, виходу за межі стереотипного досвіду.

Пізнавальні стилі. Виявляються вони в індивідуаль­них способах кодування та оброблення інформації, форму­люванні і розв'язанні інтелектуальних проблем, пізна­вального ставлення до подій і світу.

Систему пізнавальних стилів утворюють стилі коду­вання інформації, когнітивні стилі, інтелектуальні стилі й епістемологічні Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці стилі.

1. Стилі кодування інформації. Виражають індивіду­альні способи представлення інформації, які залежать від домінування певної (слухової, зорової, моторної, чуттєво-емоційної тощо) модальності досвіду. Дорослі люди сприй­мають і обробляють інформацію про своє оточення, спира­ючись на візуальний (з допомогою уявних образів), аудіальний (з допомогою слуху) або на кінестетичний (через дотик, нюх, інші чуттєві враження) досвід. Для візуала типовою є пізнавальна позиція — спостерігати, уявляти; для аудіала — слухати, говорити, обговорювати; для кінестетика — діяти, переживати, відчувати.

Міра інтегрованості різних способів кодування інфор­мації характеризує рівень інтелектуального розвитку осо­бистості.

2. Когнітивні стилі. Виявляються в індивідуальних способах оброблення інформації (сприйняття, аналіз, ка-тегоризація, оцінювання Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці). До них належать:

а) полезалежність — поленезалежність. Представники полезалежного стилю в оцінюванні подій більше довіря­ють наочним враженням і з труднощами долають вплив видимого поля (фактів, подій, процесів, предметів, вер­бальної інформації) під час деталізації і структурування ситуації. Люди, для яких характерний поленезалежний стиль, покладаються на внутрішній досвід і легко відволікаються від впливу поля, швидко і точно виокремлюють деталь із цілісної просторової ситуації;

б) когнітивна простота — когнітивна складність. Одні індивіди розуміють й інтерпретують події спрощено, на ос­нові обмеженої кількості вражень (полюс когнітивної простоти), інші схильні створювати багатомірну модель реальності, виокремлюючи в ній багато взаємозалежних аспектів (полюс когнітивної складності Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці);

в) імпульсивність — рефлексивність. Люди з імпуль­сивним стилем швидко висувають гіпотези в ситуації аль­тернативного вибору, допускаючи при цьому багато поми­лок в ідентифікації перцептивних об'єктів. Індивіди з реф­лексивним стилем приймають рішення у такій ситуації уповільнено, тому допускають менше помилок при іденти­фікації перцептивних об'єктів, оскільки здійснюють ре­тельний попередній аналіз;

г) аналітичність — синтетичність (вузький — широкий діапазон еквівалентності). Представники аналітичного сти­лю орієнтуються на відмінності об'єктів, звертаючи увагу на їх деталі й відмінні ознаки, представники синтетичного сти­лю орієнтуються на подібність об'єктів, класифікуючи їх з урахуванням узагальнених категоріальних особливостей;

ґ) нетолерантність — толерантність до нереалістичного Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці досвіду. Цей когнітивний стиль виявляється в невизначених, двозначних ситуаціях і характеризує міру прийняття вражень, що не відповідають чи суперечать уявленням лю­дини про ситуацію, які вона визнає правильними й очевид­ними. Толерантні особистості оцінюють досвід за його фак­тичними характеристиками, нетолерантні — відкидають пізнавальний досвід, дані якого суперечать їхнім знанням.

Отже, критеріями виокремлення когнітивних стилів є здатність долати вплив видимого поля, рівень інтерпрета­ції подій, швидкість і правильність прийняття рішень, сприйняття відмінних чи подібних ознак, міра прийняття вражень, що суперечать уявленням людини.

3. Інтелектуальні стилі. Реалізуються вони у способах формулювання і розв'язання інтелектуальних проблем. З огляду на особливості інтелектуальної діяльності виокрем Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці­люють такі інтелектуальні стилі:

а) законодавчий інтелектуальний стиль. Індивіди, яким він властивий, ігнорують в інтелектуальній діяльнос­ті типові для більшості людей норми і правила, залежно від вимог проблеми легко змінюють власні принципи її аналі­зу. Вони не цікавляться деталями, почуваються комфортно тільки за можливості працювати, спираючись на власну систему ідей, самостійно визначати підходи до проблеми. Як правило, такий інтелектуальний стиль властивий ви­кладачам, письменникам, артистам, архітекторам, підпри­ємцям;

б) виконавчий інтелектуальний стиль. Носії такого ін­телектуального стилю керуються загальноприйнятими нормами, діють за правилами, легше вирішують заздале­гідь сформульовані завдання, використовуючи уже відомі їм засоби. Найчастіше вони обирають Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці професії адвоката, міліціонера, бухгалтера, військового, менеджера;

в) оцінний інтелектуальний стиль. Індивіди, в інтелек­туальній діяльності яких домінує цей стиль, керуються мі­німумом власних правил. Вони зорієнтовані на роботу з го­товими системами, які, на їх погляд, можна і потрібно вдосконалювати. Легко і залюбки вони аналізують, оціню­ють й переформульовують проблеми, у своєму професійно­му виборі надають перевагу літературній критиці, психо­терапії, консультуванню, політиці.

Отже, інтелектуальні стилі є особливими інтелектуаль­ними здібностями, що забезпечують індивідуалізацію інте­лектуальної діяльності на основі індивідуальних ресурсів особистості. Всі вони функціонують за однаково високого рівня інтелектуального розвитку і забезпечують однаково високу професійну успішність.

4. Епістемологічні стилі. Будучи Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці своєрідними способами пізнавального ставлення людини до подій, вони виявляються в особливостях індиві­дуального бачення світу. З огляду на ці особливості виок­ремлюють такі епістемологічні стилі:

а) емпіричний епістемологічний стиль. Особистість, якій він властивий, установлює пізнавальний контакт зі світом на основі даних безпосереднього сприймання і пред­метно-практичного досвіду. Істинність своїх суджень вона підтверджує фактами, старанними вимірюваннями, на­дійністю і повторюваністю спостережень;

б) раціоналістичний епістемологічний стиль. Такі інди­віди сприймають дійсність, спираючись на широкі поня­тійні схеми, категорії і теорії. Адекватність індивідуаль­них суджень вони оцінюють на основі логічних висновків з використанням усього комплексу розумових операцій. Ос­новним критерієм надійності пізнавального Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці образу вважа­ють його логічну стійкість;

в) метафоричний епістемологічний стиль. Виявляється в схильності до максимальної різноманітності вражень і комбінування відомостей з віддалених сфер знань. Цілісність погляду на світ людини, яка послуговується метафо­ричним стилем, поєднується з персоніфікацією — уявлен­ням дійсності, опертим на особисті переживання, оцінки, переконання. Надійність пізнавального образу вона пере­віряє, зважаючи на власну інтуїцію.

Отже, критеріями виокремлення епістемологічних стилів є способи сприйняття дійсності та підтвердження істинності своїх суджень.

Ментальний простір.Як динамічна форма ментального досвіду, ментальний простір актуалізується в конкретній пізнавальній взаємодії особистості зі світом, постаючи як сфера творення й синтезування інформації. Ментальний простір заповнюється елементами типу: «Євген Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці вважає, що...», «Давайте уявимо собі, що...», «У 2004 році...». У ньому існують взаємопов'язані з допомогою інтуїтивно очевидного відношення між його суб'єктами ментальні об'єкти.

У ранньому дорослому віці завершується формування окремих сфер ментального простору, розподіл знань у них. Як відомо, ментальний простір створює контекст для роз­мірковування, передумови для аналітичної діяльності лю­дини. Продуктивність її мислення виявляється у здатності одночасно актуалізувати та поєднувати знання з різних сфер ментального простору. В актуальній його сфері знахо­дяться оперативні знання, якими послуговується індивід у своїх перших спробах розв'язати нову проблему. Та якщо цих знань недостатньо, він залучає додаткову Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці інформацію із суміжних сфер ментального простору.

Ментальному простору притаманні такі специфічні властивості:

— можливість оперативно розгортатися і згортатися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників (він здатний змінюватися під впливом афективного чи інтелектуально­го стану людини, додаткової інформації тощо);

— динамічність структури (ментальний простір може фігурувати як монопростір, в якому усі знання об'єднані в одну сферу; простір, що складається з окремих сфер, які не перетинаються; простір, в якому одні сфери є складовими інших);

— категоріальна складність (зумовлюється змістом і кількістю центральних і суміжних категорій, а також співвідношенням між ними);

— проникливість (виявляється в рівні труднощів, з якими людина долає межі між окремими Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці сферами знання, актуалізує знання з віддалених чи альтернативних сфер);

— пружність (полягає у здатності людини розгортати розумові асоціації, вибудовувати план аналізу проблеми, актуалізувати і зосереджувати необхідні знання навколо проблеми чи у різних сферах).

Властивості ментального простору виявляються в особ­ливостях інтелектуальної діяльності, розуміння людьми один одного.

Ментальна репрезентація.Оперативною формою мен­тального досвіду є ментальна репрезентація — актуаль­ний розумовий образ конкретної події предметної ситуації, тобто суб'єктивна форма їх бачення. Ментальні репрезен­тації змінюються зі зміною ситуації та інтелектуальних зусиль суб'єкта і відображають спеціалізовану та деталізо­вану розумову картину події.

Структура ментальної репрезентації має такі показники:

— особливості розподілу уваги (які Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці елементи проблем­ної ситуації сприймаються як релевантні, тобто істотні);

— час на ознайомлення із ситуацією чи окремими її фрагментами;

— форма суб'єктивного уявлення вербальної чи візу­альної ситуації;

— характер запитань, які виникають.

Ментальна репрезентація може бути недостатньо роз­виненою, зумовлюючи низьку ефективність інтелектуаль­ної діяльності людини в проблемній ситуації. Причинами цього є:

— нездатність адекватно уявити ситуацію без чітких вказівок ззовні;

— неповне уявлення ситуації, за якого частина деталей взагалі не потрапляє в поле зору;

— опора на безпосередні суб'єктивні асоціації, а не на аналіз суттєвих об'єктивних особливостей ситуації;

— глобальне уявлення про ситуацію без серйозних спроб підійти до неї аналітично, переструктуровуючи Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці ок­ремі її деталі та аспекти;

— нездатність побудувати адекватну репрезентацію на невизначеній, недостатній, незавершеній інформаційній основі;

— надання переваг простішій, зрозумілішій і добре ор­ганізованій формі репрезентації;

— зосередження уваги на очевидних, зовнішніх аспек­тах ситуації, нездатність реагувати на приховані її аспекти;

— відсутність опори на узагальнені елементи (знання загальних принципів, категорійних основ, фундаменталь­них законів);

— нездатність осмислити та пояснити власні дії при по­будові уявлення про ситуацію;

— використання стратегії типу «спочатку зробити, а потім подумати», тобто скорочення часу на пізнання ситу­ації і збільшення часу на розв'язання її;

— нездатність швидко і чітко виділити два-три ключо­ві елементи ситуації для Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці того, щоб зробити їх опорними точками своїх подальших роздумів;

— неготовність перебудувати образ ситуації відповідно до нових умов і вимог діяльності;

— егоцентричність репрезентації, зосередження її на особистому погляді, власних потребах, піддатливість нега­тивному впливу афективних станів.

Формами ментальної репрезентації можуть бути кар­тинка, просторова схема, комбінація чуттєво-емоційних вражень, простий словесно-логічний опис, ієрархічна ка­тегорійна інтерпретація, метафора, система тверджень «від абсурду» тощо.

Будь-яка репрезентація повинна бути створеною су­б'єктом ментальною конструкцією на основі зовнішнього (інформації ззовні) і внутрішнього (наявних знань), а та­кож однотипно відтворювати об'єктивні закономірності від­ображуваного фрагмента реального світу.

Загалом, розвиток інтелекту передбачає розвиток Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці трьох способів репрезентації дійсності (через дію, образ і слово) та інтеграцію різних форм суб'єктивного відображення по­дій (різних модальностей досвіду, співвіднесеності акту­ального досвіду з минулим і майбутнім досвідом).

Отже, на етапі ранньої дорослості формується менталь­ний досвід особистості, який охоплює ментальні структу­ри, ментальний простір, ментальну репрезентацію, завдя­ки яким вона пізнає світ, виявляючи конкретні особливос­ті інтелектуальної діяльності.


documentaaxqnvd.html
documentaaxqvfl.html
documentaaxrcpt.html
documentaaxrkab.html
documentaaxrrkj.html
Документ Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці